Códice Azcatitlan (copia), México, XVI siglo

2018

это электронное издание Хроника из Чик Шулуб Ч‛ен. / под ред. В. Талаха. -К.: Blok.NOT, 2012. -44 с.

Fontes Linguae Vasconum, 2019

Hala euskal testuez, eta haien historiaz, den mendreneko jakin-mina dutenek, nola euskararen diakonia eta haren aldakortasuna gogoetagai dutenek, orok, begitarte onez eskuratuko dute, bazela jakinagatik, egun arte ezin ikusizkoa zuten Esteve Materraren Do(c)trina Christianaren 1617ko lehen argitalpena, berriki Euskaltzaindiak eta Euskal Herriko Unibertsitateak liburu gisa arras ederki plazaratu dutena, egileek, bidenabar 1623ko bigarren argitalpenaren edizioa ere egiten, eta bi testuak elkarren artean konparatzen zituztela. Halakoei, eta bereziki, ene gisa, urteetan aitzinatuxeak direnei, are agradatukoago zaie liburua, edizio eta azterketa lanak (baita 1617ko argitalpenaren ale bakarraren Kopenhageko Erret Bibliotekan deskubritu izana bera ere) euskal hizkuntzalari gazte batzuei zor zaizkiela ohartzearekin. Alabaina sei lagun gazteren izen-deiturak agertzen dira egileen lerroan, denak Aziti Bihia deitu hizkuntzalarien eta filologoen ikerketa elkartekoak. Berri pozgarria, beraz, alderdi askotarik, edizio honek argia ikustea. Edizioa, bestalde, ereduzkoa dela erran daiteke, esperantza izatekoa baita hemendik aitzina holako lanei lotuko zaizkienak-diren gazteak edo ez hain gazteak-eredu horri ahal bezainbat jarraikitzera bermatuko direla. Atalka ikus dezagun nola antolatua den liburua: 1) testuinguru historikoa eta autorea; 2) obrak izandako argitalpen eta aleak eta bi argitalpenen arteko konparaketa; 3) edizio-irizpideak; 4) eta 5) bi argitalpenen testuak; 6) Hizkuntza azterketa; 7) hiztegia eta adizkitegia.

2016

En la primer parte de ese artículo su autor analiza el problema de la ausencia de una edición crítica de las Partidas teniendo en cuenta todas las ediciones existentes, i. e. la edición de Montalvo, la de López, la de la Real Academia de Historia, así como la versión de las Partidas realizada por J. Sánchez-Arcilla Bernal. También se da cuenta de las ediciones parciales de las Partidas, entre las que destacan ediciones de la Primera Partida, como la elaborada por J. Arias Bonet y Fr. Ramos Bossini, y también la edición de la Partida Segunda según el manuscrito 12794 de la Biblioteca Nacional realizada por J. Montoya Martínez y sus colaboradores. Según el autor, el problema principal de todas estas ediciones es la mala elaboración de la tradición manuscrita de las Partidas. Los intentos de realizar un estudio de ese tipo, al menos, parcialmente (p. ej., la brillante investigación de la tradición manuscrita de la Tercera Partida hecha por Raúl Orellana-Calderón) solamente destacan la importancia crucial de ese problema. Resulta evidente que la perspectiva de una edición crítica de las Partidas requiere previamente el análisis profundo de su tradición manuscrita. Basándose, principalmente, en los estudios clásicos de J. R. Craddock y de A. García y García, el autor examina la tradición manuscrita de las Partidas y alcanza algunas conclusiones preliminares. De ellas cabe destacar que las Partidas existieron por separado, aunque con bastante frecuencia fueron colocados en bibliotecas los manuscritos de todas las Siete Partidas. Consecuentemente debe afi rmarse que, al preparar la edición de las Partidas, resulta también necesario prepararla de forma separada. La costumbre de considerarlas como un monumento integral se basa, de modo bastante evidente, en los escasos testimonios acerca de la existencia de manuscritos íntegros de todas las Partidas (hoy, como es bien sabido, se conoce solamente el Vitr/4/6 de la Biblioteca Nacional). La segunda parte del artículo está dedicada al análisis de los manuscritos de la Partida Segunda, que se conservan en la Real Biblioteca del Monasterio de San Lorenzo de El Escorial. Son ocho manuscritos que contienen el texto completo de la Partida Segunda y que representan la mitad de todos los manuscritos íntegros existentes de esa parte del Código de Alfonso el Sabio. Esos manuscritos parecen ser lo bastante representativos como para poder formular algunas conclusiones previas sobre la tradición manuscrita del monumento citado. Del examen de esos manuscritos, el autor subraya la existencia de las tres versiones principales del texto de la 2ª Partida. La primera (versio 1), refl ejada en los mss. M-I-4, N-I-7 y Y-II-14, coincide con la versio vulgata conocida por todas las ediciones íntegras (i. e. Montalvo, López, RAH). La segunda (versio 2), que se contiene en los mss. Y-II-3, Z-I-13 y Z-I-14, y la tercera (versio 2.1 del estema), que se conserva en los mss.Y-III-15 y Y-III-16, poseen dos diferencias principales con la versio vulgata, así tienen 30 títulos en lugar de 31 y carecen de tres leyes que corresponden a las II.28.proem.–II.28.3 de la versio 1-. La peculiaridad de la versio 2 consiste en la estructura del título 23 que representa, de hecho, el denominado fuero de guerra. Ese título posee 57 leyes (en lugar de las 30 en versio 1) e incluye, salvo las normas correspondientes a las leyes II.23.1–II.23.30 de la versio 1, las 27 leyes tomadas de los títulos de los escarmientos (II.28 en v.1) y de la partición de las ganancias (II.26 en v.1). Consecuentemente, el título de los escarmientos no existe en los textos de la versio 2, y el título de las particiones contiene solamente 18 leyes. Versio 2.1, por su parte, conserva la estructura tradicional de los títulos II.1–II.26, pero posee cambios importantes en el tit.27, dedicado a los galardones. Ese título posee, concretamente, 18 leyes y está compuesto de dos títulos de la v.1: II.27 y II.28. Resulta evidente, por tanto, que las tres versiones poseen un origen común en el texto-prototipo compuesto en el scriptorium del rey D. Alfonso el Sabio y también que, durante las últimas décadas del siglo XIII y primeras del XIV, ese texto habría sufrido muchos cambios y variaciones, hasta, por lo menos, el año 1348.

Вестник РУДН Серия Лингвистика, 2010

Статья посвящена истории лингвистики в Мексике, рассматриваются проблемы, связанные со становлением языкознания в этой стране, а также основные направления лингвистики, которыми характеризовался описываемый период: разработка нормативности, предложения по модификации орфографии, анализ и др.

2020

The collective monograph “Image and cult in pre-Roman Iberia II: new readings about incense burners shaped like a woman head” edited by M. C. Marín Ceballos and A. M. Jiménez Flores is a research of original terracotta artifacts which were popular in certain regions of Iberia in from the 4th to the 1st centuries BC. The scholars focus on attribution and iconography, determination of prototypes of feminine figures, ways of using incense burners in religious and funerary rituals, search for locally-made items, their typology and gradual spread on the Iberian Peninsula and the Balearic Islands.

Этнографическое обозрение, 2017

выпускница исторического факультета Горского педагогического института во Владикавказе, большую часть жизни она провела в Москве: работала в Музее революции, в Музее народов СССР, а с 1946 г. -научным сотрудником Института этнографии АН СССР. Трудами Н.Ф. Такоевой были расширены и углублены осетиноведческие знания в области фамилиологии, изучения материальной культуры, историографии этнографического кавказоведения. Распространенный тезис, что каким бы ни был объем энциклопедического издания, априори можно утверждать, что многие материалы вынужденно окажутся за его пределами, в данном случае служит сомнительным утешением.

ITEM : Instituto del Teatro de Madrid, 2017

Саліхова О. Б., Курченко О. O. Концептуальні засади Стратегії розбудови технологоорієнтованих стартапів в інтересах інноваційного розвитку економіки України Мета статті полягає у визначенні концептуальних засад Стратегії розбудови технологоорієнтованих стартапів (ТОС) в інтересах інноваційного розвитку економіки України, виходячи із сучасних викликів і загроз, а також загальносвітових тенденцій розвитку технологій. Спираючись на аналіз та узагальнення наукових здобутків українських учених і практиків, а також попередні результати та висновки авторських досліджень, у статті наведено ендогенні та екзогенні бар'єри, що перешкоджають розбудові ТОС в Україні. Вперше обґрунтовано, що стартап-це не лише людський інститут, що створює нові продукти чи послуги в умовах крайньої невизначеності, а багатоаспектний механізм, що: забезпечує трансфер технологій із академічної, освітньої та наукової сфер у бізнес-середовище через започаткування господарюючого суб'єкта; прискорює комерціалізацію технології та виведення на ринок нового продукту, процесу, послуги; забезпечує міжнародний трансфер технологій через залучення іноземних підприємців-новаторів для започаткування та розвитку стартапу в іншій країні, а також через придбання діючого стартапу іноземною компанією (злиття та поглинання, іноземні інвестиції); надає доступ до іноземних технологій, інфраструктури, баз даних. Показано, як технологоорієнтовані стартапи здатні перетворити обмежені можливості компанії-початківця на переваги в конкурентній боротьбі із лідерами та привести до структурних зрушень в економіці. Визначено мету, пріоритети, ключові завдання розбудови ТОС в Україні, а також шляхи їх реалізації, націлені на: формування кадрового та науково-технологічного ресурсу; заохочення започаткування ТОС; започаткування корпоративних інкубаторів та акселераторів; забезпечення стабільних джерел фінансування створення та розвитку ТОС; просування технологічних інновацій та сприяння виходу ТОС на ринок публічних закупівель та зовнішні ринки; захист ТОС від «недружніх» інвесторів; запровадження моніторингу діяльності ТОС і популяризацію інноваційного підприємництва.

This article is dedicated to the problem of understanding and being of the private badges and devices in Spain of a part of Golden Age (16 century). In Spain’ Golden Age they began break up with emblems, with which devices had identical name. During this period they were systematic, but not systemic phenomenon. In that period changed rules and conditions of their use, due to they could be placed on other things like shackles and irons, portraits and shields, and much others. The understanding of colors in the coats of arms, mottos and badges was partly similar, partly different.