україна Quotes

“Боротьба за владу між переможцями й переможеними - це завжди боротьба за пам'ять. Навіть зовсім уже безчільний узурпатор прагне легітимізувати свої завоювання й шляхетно виглядати в очах сусідів.”
― Віра Агеєва, За лаштунками імперії

“Історія культурних зв'язків між Україною і Росією - це історія великої і ще не закінченої війни.”
― George Y. Shevelov, З історії незакінченої війни

“The formula Muscovy + Ukraine = Russia does not feature in the Russians’ own version of their history; but it is fundamental.”
― Norman Davies, Europe: A History

“Він ударив щиколотками по пругові дверей, розбив до крові руки і на здивування усіх почав малювати на стіні велику літеру "У"…

// Фавст”
― Григорій Косинка, Місячний сміх

“Хоч би які великі були московські насильства, вони не дають москалям жодного права на Україну.”
― Pylyp Orlyk, Афоризми відомих українців

“Найбільше вона боялася в знайомих предметах знаходити несподівано інші, невластиві речі (як коли розрізаєш грушку, а там - кокон якоїсь мерзенної комахи).”
― Мирослав Лаюк, Баборня

“Історію підкореного народу довго намагалися розповідати брутальні переможці, позбавляючи підпорядкованих їхнього права свідчити про себе самих.”
― Віра Агеєва, За лаштунками імперії

“Для вітчизняних авторів "москаль" сливе завжди постає представником нижчої культури, а російські впливи виявляються розтлінними, нищачи моральні засади старосвітського українського суспільства, руйнуючи усталені стосунки, підриваючи повагу до законів і звичаїв. Зневага в той самий час сусідить зі страхом.”
― Віра Агеєва, За лаштунками імперії

“Це доля поневоленої культури - приреченість на непочутість у ширшому світі, на самозамкненість, бо популярністю обдаровують лише загарбників. Тож вибір існує лише між славою і честю.”
― Віра Агеєва, За лаштунками імперії

“Коли не можуть говорити підпорядковані, про їхнє минуле розповідають переможці. Закономірно, що здобувши нарешті право голосу, жертви найперш артикулюють свій протест, образу, бажання все усправедливити й заодно покарати кривдників.”
― Віра Агеєва, За лаштунками імперії

“Звільнені від незаконних збройних формувань райони Донецької та Луганської областей сьогодні повернулися до того стану, в якому перебували до війни. Економічна ситуація нестабільна, перспективи промислових центрів регіону похмурі, в суспільстві Донбасу досі панують антиукраїнські стереотипи. У цьому родючому для будь-якого негативу ґрунті легко множаться бактерії сепаратизму, які можуть дрімати в періоди відносної стабільності, але неодмінно дадуть про себе знати під час чергової кризи. зберігаються подібні ризики не тільки на Донбасі, а й у Харкові, Одесі, а також інших регіонах країни, де також існують сили, що готові зробити ставку на сепаратизм і мріють вибити для своїх феодальних вотчин офіційний статус суб'єктів федерації.
Змінити ситуацію не пізно. Якщо повернення Донецька і Луганська на нинішньому етапі цілком не залежить від нас і може взагалі ніколи не відбутися, то наводити лад на підконтрольних територіях керівництву держави сьогодні не заважає ніхто. Створення нових регіональних еліт, підтримка і розвиток нових галузей економіки, здатних замінити застарілі заводи і шахти, допомога малому бізнесу — ті заходи, які можуть допомогти переформатувати регіони східної України, вдихнути нове життя у депресивні промислові міста, дати їхнім жителям можливості для самореалізації і зробити їхнє життя в Україні більш привабливим.
Утім, це вже зовсім інша історія і тема для окремого дослідження.”
― Денис Казанський, Як Україна втрачала Донбас

“Чи можна сьогодні сказати, що українське суспільство та українська влада засвоїли уроки з подій у Донбасі? Нинішня Україна хворіє тими ж пороками, що й 10-15 років тому, і щоб побачити це, вистачить неозброєного погляду. Створена Леонідом Кучмою система нікуди не зникла. Ми як і раніше, живемо в державі, яка будувалася відповідно до його інтересів та побажань. Її ресурсами переважно володіють ті ж олігархи, її регіони, як і раніше, нагадують феодальні вотчини, а замість законів так само діють неформальні домовленості та право сили. Життя у розорених економічною кризою промислових містах східної України (та й не тільки там) просякнуте відчаєм та безнадією.”
― Денис Казанський, Як Україна втрачала Донбас

“Завтра все буде інакше, завтра все буде, як завжди, буде, як раніше: розмірені дні, вдома, де кожен займається своїм, де все на своїх місцях, де немає нічого зайвого й непотрібного. Ранки, наповнені хатніми клопотами, робота, до якої звикаєш, як до одягу: не тисне, не заважає, носиться, доки носиться. Тихі вечори, темні ночі. Стільки в усьому цьому, виявляється, втіхи, стільки тепла. Варто було потрапити сюди, в середину пекла, аби відчути, як багато ти мав і як багато втратив.”
― Сергій Жадан, Інтернат

“Ми самі створюємо своє майбутнє. Двадцять чотири години на добу, сім днів на тиждень. Авторство належить кожному - і ніхто не зможе оголосити себе непричетним.
Долі так схотілося, щоб я був старший за свою країну.
Та я зроблю все, щоб мої онуки були молодші за неї.”
― Павло Казарін

“Ця книжка — наднасичена експедиція письменника Мирослава Лаюка та фотографа Данила Павлова до міста, яке для українців стало символом боротьби, а для росіян — інструментом їхньої воєнної пропаганди. Не переказуючи ці події та не рефлексуючи, ми приречені на чужі інтерпретації нашої боротьби. Інтерпретації урівнювачів усіх воєн, які готові писати нові репортажі, не перемикаючи телеканали, і примирювати гвалтівника з жертвою, слізно нагадуючи, що навіть у вбивці й мародера є любляча матір.”
― Логвиненко Богдан

“Для того, щоб любити свою культуру, її треба знати.”
― Віра Агеєва

“Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її не збудуємо і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути”
― В’ячеслав Липинський, Листи до Братів-Хліборобів. Про ідею і орґанізацію українського монархізму

“І вся ця державна імпотенція та якась патольоґічна зненавість до самих себе і до власної держави прикривається
у них гаслами »добра народу«, сполучається а фарисейською тугою за ідеальною, райською, безкласовою, безцентровою, безурядовою, всесвітньою, федеративною, народовладною республікою, яка управлятиметься вченими волхвами та кудесниками без всякого примусу, а самими тільки маґічними заклинаннями, в роді: »борітеся-поберете« і т. д.”
― В’ячеслав Липинський, Листи до Братів-Хліборобів. Про ідею і орґанізацію українського монархізму