Papers by Oleh Razyhrayev
харитативні ініціативи у підросійських міських осередках Волинської губернії у 1914-1916 рр. Висн... more харитативні ініціативи у підросійських міських осередках Волинської губернії у 1914-1916 рр. Висновки. Встановлено, що в роки Великої війни міста Волині були вагомими осередками громадських харитативних практик. Тут провадили благодійницьку діяльність не тільки загальнодержавні структурні підрозділи Всеросійського союзу міст, але й локальні громадські ініціативи, як от Луцький міський комітет допомоги жертвам війни або Міщанський комітет щодо надання допомоги бідним мешканцям Кременця. До благодійної діяльності долучалися також окремі заможні міщани. Загалом у період Великої війни на Волині, як і в інших українських губерніях Російської імперії, ми можемо спостерігати феномен громадського активізму як замінник неефективності державних інститутів та компенсатор обмеженості самоврядних органів щодо розв'язання зумовлених війною нагальних суспільних проблем. Ключові слова: Волинь, Велика війна, міста, благодійність, громадські організації.
доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії Волинського національного університе... more доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії Волинського національного університету імені Лесі Українки ORCID ID: 0000-0003-0480-6936 У статті розглянуто матеріальні умови душпастирської діяльності римо-католицького духовенства у тюрмах Волині та Галичини між двома світовими війнами. У Другій Речі Посполитій духовна опіка над ув'язненими покладалася на духовенство переважно християнських конфесій, яке було покликане морально підтримати в'язнів у складних життєвих обставинах. У капеланському служінні в пенітенціарних установах міжвоєнної Польщі закономірно домінувало римо-католицьке духовенство. Це зумовлювалося місцем та статусом західної гілки християнства в державі. Душпастирі працювали на контрактній основі, а їхню діяльність регламентували окремі законодавчі акти Другої Речі Посполитої у сфері пенітенціаристики, а також певні норми канонічного права. Капелани звершували богослужіння, виголошували морально-релігійні промови, проводили з в'язнями духовні бесіди, здійснювали реколекції тощо. Матеріальні умови душпастирської діяльності римо-католицького духовенства у тюрмах Волині та Галичини залишалися непростими впродовж усього досліджуваного періоду. Надзвичайно складна ситуація простежувалася у перші роки після завершення Великої війни. У другій половині 1920-х років фінансування душпастирів покращилося. Міністерство юстиції обумовило їхню зарплату фіксованим відсотком від окладу державного службовця. У різні роки міжвоєнного двадцятиліття джерела повідомляють про винагороду римо-католицьких капеланів у розмірі від 12% до 50% окладу неодруженого державного службовця Х ступеня. Зарплата римо-католицьких душпастирів була значно вищою порівняно з винагородою тюремних капеланів грекокатолицької та православної конфесій. Духовенство західного християнського обряду припинило своє служіння у пенітенціарних установах Волині з початком Другої світової війни у вересні 1939 р.
доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри музеєзнавства, пам'яткознавства та інформацій... more доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри музеєзнавства, пам'яткознавства та інформаційно-аналітичної діяльності Волинського національного університету імені Лесі Українки ORCID ID: 0000-0002-5142-7464 Разиграєв Олег, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Волинського національного університету імені Лесі Українки ORCID ID: 0000-0003-0480-6936 У статті розглянуто представництво Волині у парламенті Російської імперії у висвітленні української історіографії кінця ХХ -першої чверті ХХІ ст. Чинниками, що сприяли посиленню зацікавленості історією парламентаризму на українських землях під владою Російської імперії, стали проведення в незалежній країні виборчих кампаній на нових засадах та діяльність представницьких установ. Вивчення проблеми представництва Волині на парламентській арені Російської імперії початку ХХ ст. передбачає її розгляд у контексті аналізу узагальнюючих та спеціальних праць з історії України, політичної історії нашої держави, історії її права, регіоналістики, досліджень, що стосуються перебігу у Волинському регіоні етнонаціональних та націєтворчих процесів. Сьогодні у цих галузях наукових знань нагромаджена низка робіт, що різною мірою відображають окремі аспекти здійснення у Волинській губернії виборів до Державної думи Російської імперії чотирьох скликань, діяльності волинських депутатів у її стінах. Огляд та аналіз здобутків національної історіографії дає змогу дійти висновку, що висвітлення питань, пов'язаних із темою волинського парламентаризму, значно активізувалося за останні два десятиліття розвитку української історичної науки, політології, історії Української держави і права та характеризується певними науковими здобутками. Водночас попри ґрунтовне висвітлення окремих аспектів представництва Волині у парламенті Російської імперії й надалі існує низка питань, які вимагають додаткового наукового аналізу, зокрема щодо розвитку чорносотенного руху, реакції місцевого соціуму на діяльність своїх обранців; надзвичайно важливим є створення й колективного портрету волинських парламентарів.
М ета полягає у спробі аналізу суспільно-політичного розвитку та воєнної ситуації на теренах Воли... more М ета полягає у спробі аналізу суспільно-політичного розвитку та воєнної ситуації на теренах Волині у часи Української революції 1917-1921 рр. Методологія ґрунтується на використанні загальнонаукових і спеціально-історичних методів дослідження, в тому числі проблемно-хронологічного, синхронного, діахронного, порівняльно-історичного й ін. Наукова новизна. Здійснено спробу узагальнити події революції на теренах Волині в контексті загальнодержавної та міжнародної ситуації. Висновки. Впродовж 1917-1921 рр. Волинь, як і вся Україна, пережила революційні потрясіння. За періоду адміністрування російського Тимчасового уряду волиняни на загальній революційній хвилі відчули піднесення національної свідомості, формували структури національного руху, здійснювали демократизацію та українізацію суспільно-політичного життя. В лис-
З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ, Dec 6, 2022
The purpose of the study is to highlight the participation of units of the Red Army and the Podil... more The purpose of the study is to highlight the participation of units of the Red Army and the Podillia Gubernia Cheka in the confiscation of food from the population of Podillia during the famine of 1921-1923, as well as to investigate their activities. This study identifies the main directions of the echelons with grain that was seized from Podillia region. The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, and comprehensiveness. To achieve the goal, comparative-historical, problematic-chronological, and chronological methods were used. Archival documents were processed using the methods of source and hermeneutical analysis. Conclusions. Grain confiscation on the territory of Ukraine was carried out to help the starving population of Soviet Russia, to meet the needs of the occupying Red Army, industry and transportation. These seizures were carried out mostly by force. For this purpose, units of the Red Army, the All-Russian Extraordinary Commission, border guards, and Food Requisition Detachments formed from demobilized Red Army soldiers were used. Divisions and units of the Cheka were formed in Russia and their servicemen mostly perceived the Ukrainian population as hostile. A significant portion of the necessary food was taken from Podillia, where the harvest was high. This region was considered by the Russian Bolsheviks to be «Petliurian» or insurgent, as the population resisted the communist regime. The military contingent simultaneously performed several tasks: suppressing the insurgency, seizing grain, and guarding the points where food was delivered. The Bolshevik government launched a massive propaganda campaign aimed at seizing the grain. The slogans were dominated by military themes: «front», «struggle for bread», etc. Even though a real famine had begun in the southern provinces of Ukraine, the Bolsheviks called it a «crop failure» or «complete failure.» At the same time, they emphasized the «mass famine in the Volga region».
Ukraïnsʹkij ìstoričnij žurnal
Przegląd Nauk Historycznych
Artykuł jest próbą zaprezentowania regionalnej historii więziennictwa II Rzeczypospolitej na przy... more Artykuł jest próbą zaprezentowania regionalnej historii więziennictwa II Rzeczypospolitej na przykładzie więzienia w Drohobyczu. Omówiono jego powstanie oraz proces włączenia do polskiego systemu penitencjarnego. Opisano strukturę organizacyjną kadrową, przedstawiono wybrane elementy życia codziennego więźniów, choć bez charakterystyki grupy więźniów politycznych, gdyż jest to zagadnienie wymagające osobnego ujęcia. W okresie międzywojennym zakład karny w Drohobyczu (Więzienie karne w Drohobyczu na Górce) należał do więzień I klasy i był jedną z największych tego typu jednostek II Rzeczypospolitej, przeznaczonych dla najbardziej niebezpiecznych przestępców, odsiadujących kary długoterminowego i dożywotniego pobytu w więzieniu. Więzienie, mające zastąpić lwowskie Brygidki, rozpoczęło działalność w 1913 r. Poniosło poważne straty materialne w okresie Wielkiej Wojny (1914–1918). Prace remontowe w latach dwudziestych pozwoliły na uruchomienie nowoczesnego zakładu karnego, którego infras...
Przegląd Nauk Historycznych
Artykuł jest poświęcony kształtowaniu się służby więziennej na Wołyniu oraz w Galicji Wschodniej ... more Artykuł jest poświęcony kształtowaniu się służby więziennej na Wołyniu oraz w Galicji Wschodniej w latach 1918–1923. Tworzenie stanu osobowego odbywało się w trudnych warunkach politycznych oraz materialnych. Początkowo do pracy w więzieniach władze polskie przyjmowały byłe kadry penitencjarne, które służyły tam jeszcze za czasów imperiów: austro-węgierskiego, niemieckiego oraz rosyjskiego. Kierownictwo zakładów karnych zwracało szczególną uwagę na lojalność pracowników więziennych względem państwa polskiego oraz ich poglądy polityczne. Ważną rolę odgrywało także doświadczenie wojskowe pracowników. Pod względem narodowościowym w latach 1918–1923 na stan osobowy składali się Polacy, Ukraińcy, Rosjanie, Żydzi itd. Później, wskutek decyzji różnych komisji kadrowych przedstawiciele niepolskiej narodowości byli stopniowo zwalniani ze służby w więziennictwie, a korpus pracowników więziennych na Wołyniu oraz Galicji Wschodniej nabierał cech monolitycznej polsko-rzymskokatolickiej kadry wię...
Поразка Української революції 1917-1921 рр. та складний і суперечливий процес формування повоєнно... more Поразка Української революції 1917-1921 рр. та складний і суперечливий процес формування повоєнного ладу у Центрально-Східній Європі зумовили входження українських територій до складу відродженої Польщі, яка 11 листопада 1918 р. завершила період 123-річного бездержавного існування. Волинь у кордонах II Речіпосполитої опинилася на підставі Ризького мирного договору від 18 березня 1921 р., а Східна Галичина-за рішенням Ради послів Антанти від 14 березня 1923 р. В адміністративно-територіальному плані ці землі складали чотири воєводства: Львівське, Тернопільське, Станіславівське, Волинське. Із відновленням польської державності розпочалася діяльність, скерована на формування кордонів, владних та адміністративних органів, військових і правоохоронних підрозділів, у тому числі пенітенціарної системи-державного інституту, який забезпечував виконання визначених згідно із законодавством кримінальних покарань 1. * Підготовка статті стала можливою завдяки дотації Канадського інституту українських студій Альбертського університету з Вічного фонду ім. Олександра й Галини Кулагиних.
Сторінки історії, 2021
У статті на основі маловідомих документів з архівосховищ України та Польщі висвітлюється діяльніс... more У статті на основі маловідомих документів з архівосховищ України та Польщі висвітлюється діяльність Міжпартійного секретаріату боротьби за амністію політичних в’язнів у міжвоєнній Польщі (на прикладі Волині та Східної Галичини) в 1926–1928 рр. Досліджуваній організації вдалося організувати широку кампанію спрямовану на звільнення політв’язнів, яка привернула значну увагу до цього питання й вплинула на ухвалення закону про амністію. Ключові слова: Польща, Волинь, Східна Галичина, політв’язень, в’язниця, амністія.
Analele Universităţii din Craiova seria Istorie
This work provides a succinct historical overview of the history of the Spanish education system ... more This work provides a succinct historical overview of the history of the Spanish education system from 1812, date of the first Spanish Constitution, until 1970 at the end of the Francoist era in Spain, highlighting the legislative milestones and contextualising them within the larger political landscape in which they took place. The paper will go on to describe the basic legislation which has regulated the Spanish education system since 1970 describing some of their most significant aspects, from the General Education Law (LGE) of 1970 to the Organic Law Modifying the Organic Law for Education (LOMLOE) which came into force in 2020.
Pamięć i Sprawiedliwość., 2020
Z arhìvìv VUČK, GPU, NKVD, KGB, 2021
Z arhìvìv VUČK, GPU, NKVD, KGB, 2021
Вісник Пенітенціарної асоціації України, Jan 26, 2020
У статті висвітлюються окремі аспекти перебування у львівській тюрмі «Бригідки» кримінальних та п... more У статті висвітлюються окремі аспекти перебування у львівській тюрмі «Бригідки» кримінальних та політичних в'язнів між двома світовими війнами. З'ясовано, що у досліджуваний період ця тюрма мала статус найбільшого пенітенціарного закладу Східної Галичини. Встановлено, що там перебували різні категорії ув'язнених, життя яких-від потрапляння за ґрати до звільнення з тюремних мурів-мало регламентований характер й визначалося відповідними нормативно-правовими документами.
Polonia Maior Orientalis
Mieszczące się w zespole budowlanym o stylu neoromańskim wzniesionym w 1846 r. Więzienie Karno-Śl... more Mieszczące się w zespole budowlanym o stylu neoromańskim wzniesionym w 1846 r. Więzienie Karno-Śledcze w Kaliszu mieściło się przy ul. Łódzkiej 2 oraz stanowiło integralną część systemu penitencjarnego międzywojennej Polski. Zgodnie z rozporządzeniem Prezydenta Rzeczypospolitej Ignacego Mościckiego w sprawie organizacji więziennictwa z dnia 7 marca 1928 r. więzienie było przeznaczone do odbywania kary od 1 do 3 lat oraz należało do II klasy o pojemności od 150 do 450 osób. W praktyce w latach 1921-1935 liczba więźniów wahała się od ok. 220 do ok. 520. W drugiej połowie lat 1920-ch więzienie liczyło 109 pojedynczych oraz 7 wspólnych cel. Pod względem organizacyjno-administracyjnym wyżej wspomniany zakład penitencjarny zawierał dział administracyjny, gospodarczy, pracy oraz kasę. Służbowy personel więzienia stanowili funkcjonariusze państwowi oraz pracownicy kontraktowi. We wrześniu 1939 r. kaliskie więzienie zostało przejęte przez niemiecką administrację wojskową. Prison in Kalisz 19...
Uploads
Papers by Oleh Razyhrayev