"Наші матері – не святі й не рятівниці, а люди, які роблять усе, що в їхніх силах."
Я не очікувала, що цей фільм змусить мене плакати. Відчай героїні Андерсон відчувається майже фізично – це апогей несправедливості.
Цікаво, що хоча сюжет обертається навколо шоу, ми його бачимо аж у кінці, в основному глядач спостерігає тільки те що відбувається за кулісами. Це ніби метафора самого Лас-Веґаса – сяючого ззовні, але зовсім іншого за лаштунками. Тепер для мене не існує фільму, що краще передає його атмосферу.
