Щось геть не те. Взагалі не чіпляє та не змушує співпереживати.
Персонажі не харизматичні, гумор не веселий, світ не цікавий. Від останнього місця в рейтингу Pixar рятує лише сольник База Рятівника.
Напевне, порівнюючи з усіма проєктами студії Pixar, даний мультфільм цілить на найбільш юну аудиторію. Це, зокрема, вбачається у простоті та лінійності сюжету та образів, а також у зрозумілій та повторюваній впродовж всього хронометражу основній думці.
Напевне, найбільше не сподобався зовнішній вигляд головного героя-динозавра. Складалося враження, що він, наче, зроблений із пластиліну у цьому досить гарно промальованому світі (деякі моменти навколишнього світу зображені дуже заворожуюче. Зокрема, запамʼяталися сцени із світлячками та «небесними акулами»).
А загалом, це справді хороший динозавр, справді милий та хороший мультфільм.
Як же шикарно фільм проходиться по своєму глядачу, очікування якого є лише його проблемами. Вони не збігаються з тим, про що фільм, що він хоче донести та з його розвʼязкою. А це, власне, більшість і розчаровує.
Ця стрічка підтверджує, що перший фільм та й загалом дилогію варто сприймати лише як історію про Артура Флека: травмовану особистість, яка не з власної волі стає в очах інших символом супротиву та боротьби проти усталеного порядку - Джокером. А чи стає він Джокером сам…
На юрфаку в КНУ все було ідентично, тільки дівчата в рожевому ще курили дзиґари між парами.