Алексіс де Токвіль
Алексіс де Токвіль | ||||
---|---|---|---|---|
Alexis de Tocqueville | ||||
Ім'я при народженні | Алексіс-Анрі-Шарль Клерель де Токвіль | |||
Народився | 29 липня 1805[1][2][…] Париж, Франція[4] | |||
Помер | 16 квітня 1859[1][2][…] (53 роки) Канни[4] ·туберкульоз | |||
Поховання | Токвіль | |||
Країна | Франція[5] | |||
Місце проживання | Château de Tocquevilled | |||
Діяльність | письменник, філософ, дипломат | |||
Alma mater | Паризький університет і Lycée Fabertd | |||
Мова творів | французька | |||
Напрямок | романтизм | |||
Magnum opus | «Демократія в Америці» «Старий режим і революція» | |||
Членство | Французька академія (16 квітня 1859)[6], Академія моральних і політичних наук і Académie des sciences, arts et belles-lettres de Caend | |||
Конфесія | католицтво | |||
Рід | Q3065042? | |||
Батько | Hervé Clérel de Tocquevilled | |||
Мати | Louise Le Peletier de Rosanbod | |||
Брати, сестри | Hippolyte Clérel de Tocquevilled і Édouard de Tocquevilled | |||
У шлюбі з | Mary Mottley Tocquevilled | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Алексіс де Токвіль у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Алексі́с-Анрі́-Шарль Клере́ль де Токві́ль (фр. Alexis-Charles-Henri Clérel de Tocqueville; 29 липня 1805, Верной-сюр-Сен, Французька імперія — 16 квітня 1859 Канни) — французький державний діяч, історик, суспільствознавець. Був захисником демократії та свободи, вважається одним з чільних теоретиків демократії та лібералізму. Був також прихильником французького колоніалізму.
Народився в аристократичній сім'ї. Батько — Ерве-Бонавентюр Клерель де Токвіль. Мати — Луїза Ле Пелетьє де Розанбо, внучка Малероба, своячка Шатобріана. Старші брати Іполіт і Едуард. Навчався у Меці, вивчав право в Парижі. Після подорожі по Італії і Сицилії написав «Подорож на Сицилію»). У 1827 році був призначений на юридичну посаду у Версалі, де познайомився із Гюставом-де-Бомоном.
1831 року, разом із Бомоном, отримав відрядження до Сполучених Штатів для вивчення там пенітенціарної системи. Подорож тривала близько року і після повернення Токвіль видав книгу «Демократія в Америці». Книга стала чи не головним напрацюванням вченого. Робота витримала кілька видань і була перекладена практично всіма європейськими мовами.
1835 року одружився з англійкою Мері Мотлі. Дітей не було. 1837 року висунув свою кандидатуру в депутати, але зазнав невдачі. Проте 1839 року все-таки був обраний, однак у палаті не посів провідного місця. Головним чином працював у комісіях та рідко з'являвся біля трибуни. Голосував, як правило, з конституційною лівою партією проти міністерства Гізо, але, по суті, не належав до жодної партії.
22 липня 1839 року Токвіль як доповідач комітету з рабовласництва виступив за негайне звільнення рабів у всіх французьких колоніальних володіннях. Доповідь опублікована брошурою Товариством за скасування рабства.
23 грудня 1841 року обраний академіком. У 1849 році був обраний до законодавчих зборів і згодом став міністром закордонних справ у кабінеті Барро. На цій посаді намагався підтримати французький вплив в Італії, не обмежуючи незалежність папи, і домогтися для папської області необхідних внутрішніх реформ. 1850 року уряд Барро пішов у відставку.
У парламенті Токвіль продовжив боротися з політикою президента і у 1851 році виступив із доповіддю про перегляд конституції, однак перегляд так і не відбувся. Брав участь в останній спробі чинити опір у мерії Х округу і був ув'язнений у Венсенській в'язниці, але швидко вийшов на свободу. Відірваний від політично діяльності, він віддається вивченню Великої Французької революції. Після кількох років архівних занять у різних містах Франції і навіть Німеччини він видав у 1856 році 1-й том «Старий порядок і революція». Він задумав видати тритомну працю, але смерть обірвала його задуми. З березня 1850 року хворів на туберкульоз. Помер 16 квітня 1859 року в Каннах. Похований у Токвілі в Нормандії.[8]
Твори де Токвіля вплинули на Фрідріха Гаєка при написанні книги "Шлях до рабства". В ній він цитує де Токвіля "Де Токвіль як ніхто інший розумів, що демократія як суто індивідуалістичний інститут перебувала в стані непримиренного конфлікту із соціалізмом. Як він зазначав у 1848 році, "демократія розширює сферу свободи індивіда, тоді як соціалізм її обмежує. Демократія стверджує цінність кожної людини, а соціалізм перетворює кожного на просте знаряддя, лише на цифру. Демократія і соціалізм не мають нічого спільного, крім одного: рівність. Але зверніть увагу на різницю: демократія веде до рівності у свободі, а соціалізм — до рівності в покорі й неволі " (С.33)[9]
- De la démocratie en Amérique (Демократія в Америці) (1835 1-й том/1840 2-й том)[10]
- L'Ancien Régime et la Révolution (Старий режим і революція) (1856)
- Токвіль, А. де. Про демократію в Америці / З фр. пер. Г. Філіпчук, М. Москаленко. — К.: Всесвіт, 1999. — 590 с. [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Токвіль, А. де. Давній порядок і Революція / З фр. пер. Г. Філіпчук. — К.: Юніверс, 2000. — 224 с. [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ а б Drescher S. Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118642871 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Elogio de la hospitalidad — Buenos Aires: 1945.
- ↑ Французька академія — 1635.
- ↑ а б Pelacchi A. J. Tratado sobre la seguridad pública — Editorial Policial. — P. 31. — 1082 с. — ISBN 950-9071-51-X
- ↑ About Alexis de Tocqueville[недоступне посилання]
- ↑ Гаєк, Фрідріх (2023). Шлях до рабства. Київ: Наш формат. с. 208. ISBN 978-617-7863-88-4.
- ↑ Номер 26 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.))
- О. Мироненко. Токвіль Алексіс Шарль Генріх Моріс Клерель // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.714 ISBN 978-966-611-818-2
- Токвіль, Алексис // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 641. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Токвіль А. Ш. А. [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — С. 92. — ISBN 966-7492-06-0.
- Токвіль // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Це незавершена стаття про французького політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 29 липня
- Народились 1805
- Уродженці Парижа
- Померли 16 квітня
- Померли 1859
- Померли в Каннах
- Випускники Паризького університету
- Члени Французької академії
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Лауреати Монтіонівської премії
- Міністри закордонних справ Франції
- Уродженці Верней-сюр-Сен
- Французькі письменники
- Французькі історики
- Дипломати Франції
- Французькі філософи
- Політичні філософи
- Померли від туберкульозу
- Люди на марках
- Члени Академії моральних і політичних наук