Ален Жюппе

Ален Жюппе Alain Juppé
фр. Alain Juppé
Ален Жюппе Alain Juppé
Міністр закордонних і європейських справ
27 лютого 2011 — 15 травня 2012
Президент	Ніколя Саркозі
Прем'єр-міністр	Франсуа Фійон
Попередник	Мішель Алліо-Марі
Наступник	Лоран Фабіус
Прем'єр-міністр Франції
18 травня 1995 — 3 червня 1997
Президент	Жак Ширак
Попередник	Едуард Баладюр
Наступник	Ліонель Жоспен
Міністр закордонних справ
30 березня 1993 — 11 травня 1995
Президент	Франсуа Міттеран
Прем'єр-міністр	Едуард Баладюр
Попередник	Ролан Дюма
Наступник	Ерве де Шаретт
Народився	15 серпня 1945(1945-08-15) (79 років) Мон-де-Марсан,  Франція
Відомий як	політик, дипломат
Місце роботи	Inspection générale des financesd
Громадянство	Франція
Alma mater	Вища нормальна школа, ліцей Людовика Великого, Національна школа адміністрації (1972) і Інститут політичних досліджень (1968)
Політична партія	Союз за Народний Рух
У шлюбі з	Isabelle Juppéd
Релігія	Римокатолик
Нагороди	Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону Великий Хрест ордена «За заслуги» (Франція) Офіцер Ордену Канади Орден «За заслуги перед Польщею» (Великий Хрест) Орден Святого Месропа Маштоца Орден Заслуг pro Merito Melitensi
Підпис	[[Зображення:|128px]]
al1jup.com
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Ален Жюппе (фр. Alain Juppé; нар. 15 серпня 1945(19450815)) — французький державний та громадсько-політичний діяч. Дипломат.

Життєпис

Ален Жюппе народився у 1945 році.

З 1976 — спічрайтер Жака Ширака.

З 1993 по 1995 — міністр закордонних справ Франції в кабінеті Едуара Балладюра.

З 1995 по 1997 — прем'єр-міністр Франції за президентства Жака Ширака

З 1995 по 2004 — одночасно мер Бордо.

З 2002 по 2004 — перший голова Спілки за президентську більшість Франції.

У 2004 — звинувачений в перевитратах державних коштів, незаконному фінансуванні партії «Об'єднання в підтримку республіки» за рахунок коштів Парижу. Засуджений до умовного ув'язнення на 1,5 років та обмеженню в громадянських правах на 5 років та забороні балотуватися у виборні органи влади на 10 років. Після апеляції деякі терміни були скорочені.

У 2005 — займався викладацькою діяльністю, читав лекції в одному із інститутів Монреалю (Канада).

У 2006 — очолив народний рух і демократів-центристів на позачергових виборах до міських зборів Бордо і переміг набравши 56 % голосів виборців, очолив мерію Бордо.

У 2007 — Державний міністр і міністр охорони навколишнього середовища в кабінеті Франсуа Фійона, але після поразки на парламентських виборах оголосив про свою відставку.

З 14 листопада 2010 — Державний міністр, міністр оборони і у справах ветеранів Франції кабінеті Франсуа Фійона.

З 27 лютого 2011 до 15 травня 2012 — міністр закордонних справ Франції.

У листопаді 2016 року посів 2-е місце на праймеріз до Виборів Президента Франції від Республіканської партії, не пустивши до фіналу колишнього президента Ніколя Саркозі.

Уряди очолювані Аленом Жюппе

Ізабель Жюппе, дружина Ален Жюппе

Ален Жюппе у листопаді 2015 року

Перший склад Уряду: 18.05.1995 — 07.11.1995

• Ален Жюппе — Прем'єр-міністр Франції;
• Ерве де Шаретт — міністр закордонних справ Франції;
• Шарль Мійон — міністр оборони Франції;
• Жан-Луї Дебре — міністр внутрішніх справ Франції;
• Ален Мадлен — міністр економіки і фінансів Франції;
• Жак Тубон — міністр юстиції Франції;
• Ів Галлан — міністр промисловості Франції;
• Франсуа Байру — міністр національної освіти, професійного навчання, вищої освіти та досліджень;
• Жак Барро — міністр праці, соціального діалогу і участі;
• П'єр Пасквіні — міністр у справах ветеранів і жертв війни;
• Філіпп Дуст-Блазі — міністр культури Франції;
• Філіпп Вассер — міністр сільського господарства, рибальства і продовольства;
• Корінн Лепаж — міністр охорони навколишнього середовища Франції;
• Жан-Жак де Перетті — міністр заморських територій Франції;
• Бернар Понс — міністр транспорту, регіонального планування і спорядження;
• Роже Романі — міністр у зв'язках із парламентом Франції;
• Елізабет Юбер — міністр охорони здоров'я і страхування по хворобі;
• П'єр-Андре Періссоль — міністр житлового будівництва;
• Франсуа де Пенафьє — міністр туризму Франції;
• Франсуа Фійон — міністр інформаційних технологій і пошти;
• Жан Пуеш — міністр державної служби Франції;
• Жан-П'єр Раффарен — міністр малого і середнього бізнесу, торгівлі і промисловості ремесел;
• Клод Гогуєн — міністр державних реформ, децентралізації і громадянства;
• Колетт Кодаччіоні — міністр солідарності між поколіннями;
• Ерік Рауль — міністр інтеграції і боротьби проти дискримінації;
• Жан Артуа — міністр планування Франції, згодом і міністр економіки і фінансів Франції.

Другий склад Уряду: 07.11.1995 — 04.06.1997

• Ален Жюппе — Прем'єр-міністр Франції;
• Ерве де Шаретт — міністр закордонних справ Франції;
• Шарль Мійон — міністр оборони Франції;
• Жан-Луї Дебре — міністр внутрішніх справ Франції;
• Жан Артуа — міністр економіки і фінансів Франції;
• Жак Тубон — міністр юстиції Франції;
• Франк Боротра — міністр промисловості, пошти та телекомунікацій;
• Франсуа Байру — міністр національної освіти, професійного навчання, вищої освіти та досліджень;
• Жак Барро — міністр праці і соціальних справ;
• Філіпп Дуст-Блазі — міністр культури Франції;
• Філіпп Вассер — міністр сільського господарства, рибальства і продовольства;
• Гі Друт — міністр у справах молоді і спорту Франції;
• Корінн Лепаж — міністр охорони навколишнього середовища Франції;
• Бернар Понс — міністр транспорту, житлового будівництва, туризму і спорядження;
• Роже Романі — міністр у зв'язках із парламентом Франції;
• Домінк Пербен — міністр цивільної служби, державних реформ і децентралізації;
• Жан-Клод Годен — міністр у справах міст і регіонального планування;
• Жан-П'єр Раффарен — міністр малого і середнього бізнесу, торгівлі і промисловості ремесел.

Нагороди

• Великий хрест Національного ордену Заслуг
• Гранд-офіцер ордену Почесного Легіону
• Офіцер Національного ордена Квебеку
• Кавалер Великого хреста ордена Південного Хреста
• Кавалер Великого хреста ордена заслуг pro Merito Melitensi