Березняк Євген Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Степанович Березняк
Прізвиськоукр. Майор Вихор
Народження25 лютого 1914(1914-02-25)
Катеринослав, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть23 листопада 2013(2013-11-23) (99 років)
Україна Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаСРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Роки служби19401991
ПартіяКПРС
ЗванняГенерал-майор
Війни / битвиДруга Світова війна
Нагороди
Герой України
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Жовтневої Революції Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Дружби
Орден Дружби

Євге́н[1] Степа́нович Березня́к (25 лютого 1914, Катеринослав — 23 листопада 2013[2], Київ) — український радянський педагог і письменник, радянський військовий, ветеран Другої світової війни, кандидат педагогічних наук (1968), генерал-майор. Прототип головного героя роману Ю. Семенова «Майор Вихор».

Євген Березняк на ювілейній монеті НБУ

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 25 лютого 1914 у Катеринославі, дружина Катерина Кузьмівна (1927) — вчителька; син Василь (1945) — інженер; син Віктор (1956) — вчитель; дочка Валентина (1936) — інженер. Має чотирьох внуків і двох правнуків.

Освіта

[ред. | ред. код]

Дрогобицький педагогічний інститут (1947).

Кар'єра

[ред. | ред. код]

З 1934 — учитель, Веселівська школа Межівського району Дніпропетровської області.

У 1937—1939 — очолював Петропавлівський районний відділ народної освіти Дніпропетровської області.

10.1939-06.1941 — очолював Львівський міський відділ народної освіти.

У 1941—1945 — учасник Другої світової війни.

З 10.1941 — пропагандист і зв'язковий Петропавлівського підпільного РК і Дніпропетровського ОК КП(б)У.

У 1943—1944 навчався в школі ГРУ (Москва).

З серпня 1944 по лютий 1945 — керівник групи військових розвідників «Голос» (знято кінофільми: «Майор Вихор» (СРСР), «Врятувати місто» (Польща), док. фільми: «Тепер їх можна назвати» (СРСР), "Операція «Голос» (Польща), «Майор Вихор. Правдива історія».

У 1945—1952 — завідувач Львівського міського відділу народної освіти.

У 1952—1954 — начальник відділу навчальних закладів Львівської залізниці.

09.1954-09.84 — в Міністерстві освіти УРСР (25 років — начальник Головного управління шкіл).

У 1998 завершив трудову діяльність на посаді с.н.п. АПНУ.

Могила Євгена Березняка

Помер в Києві 23 листопада 2013 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка 52а).

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор понад 100 наукових праць, зокрема монографій: «Шляхи розвитку освіти на Україні» (1964), «Керівництво роботою школи» (1970), «Питання інспектування роботи школи» (1967), «Важлива ланка управління школою» (1981), «Керівництво сучасною школою» (1983); книг-спогадів: «Я — Голос» (1971), «Пароль Dum Spiro» (1987), "Операция «Голос» (1992).

Нагороди

[ред. | ред. код]
Це ляпас усім ветеранам ВВВ. Більшої капості він не міг зробити! Я, коли почув це, вирішив відмовитися від звання Героя України. Але мої колеги-ветерани сказали: не смій цього робити, ти заслужив це звання, і не Ющенко тобі його присвоював.[5]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В указах Президента вживається Євген, проте на могилі Березняка і на ювілейній монеті написано Євгеній
  2. Президент висловив співчуття у зв'язку зі смертю Євгена Березняка // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24.11.2013
  3. Указ Президента України № 703/2001 від 21 серпня 2001 року «Про присвоєння звання Герой України». Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 24 листопада 2013.
  4. Майор Вихрь: "Узнав об Указе Ющенко хотел отречься от звания героя Украины. Но потом решил: не буду сдаваться Бандере!". «Сьогодні». 22 січня 2010. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 30 травня 2021. (рос.)
  5. Майор Вихрь: «Узнав об Указе Ющенко хотел отречься от звания героя Украины. Но потом решил: не буду сдаваться Бандере!»
  6. Указ Президента України № 97/2009 від 25 лютого 2009 року «Про нагородження Є. Березняка орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 24 листопада 2013.
  7. Указ Президента України № 574/94 від 6 жовтня 1994 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України». Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 24 листопада 2013.
  8. Указ Президента України № 748/2005 від 30 квітня 2005 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 60-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років». Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 24 листопада 2013.
  9. Указ Президента України № 211/2004 від 19 лютого 2004 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника Вітчизни». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 24 листопада 2013.
  10. Президент Путин наградил бывших разведчиков, ставших прообразом «Майора Вихря» [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  11. Указ Президента Российской Федерации от 09.05.2007 № 615 [Архівовано 25.10.2007, у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 5
21 серпня 2001
Наступник:
Каденюк Леонід Костянтинович Тішков Юрій Михайлович