Ганс Шпеман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ганс Шпеман
нім. Hans Spemann
Народився27 червня 1869(1869-06-27)[1][2][…]
Штутгарт, Вюртемберзьке королівство
Помер12 вересня 1941(1941-09-12)[4] (72 роки)
Фрайбург
ПохованняПразький цвинтар Штутгартаd
Країна Німеччина
Діяльністьбіолог, зоолог, викладач університету, лікар
Alma materГайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Eberhard-Ludwigs-Gymnasiumd
Галузьембріологія і зоологія
ЗакладФрайбурзький університет
HU Berlin
Ростоцький університет
Відомі учніГільда Мангольд, Отто Мангольд
Аспіранти, докторантиViktor Hamburgerd
Гільда Мангольд
ЧленствоЛеопольдина
Гайдельберзька академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Прусська академія наук
Баварська академія наук
Національна академія наук США
Відомий завдяки:відкриття ембріональної індукції
БатькоWilhelm Spemannd
Брати, сестриGottfried Spemannd
Grete Spemannd
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1935)

Шпéман Ганс (Spemann Hans, 27 червня 1869, Штутгарт — 9 вересня 1941, Фрайбург) — німецький ембріолог, директор Інституту біології[en] Товариства кайзера Вільгельма у Берліні, потім професор біології у Фрайбургу. Встановив, що протягом розвитку зародку (ембріона) окремі тканини взаємодіють фізично та хімічно, причому формування органів залежить від так званої організації в цих органів (теорія ембріологічної індукції). Одержав Нобелівську нагороду 1935. Став членом Гайдельберзької академії наук.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1914-1918 роках Шпеман був співдиректором Інституту біології Товариства кайзера Вільгельма у Берліні разом з ботаніком та засновником генетики Карлом Корренсом. У 1919 році він переїхав до Фрайбургу, де очолив кафедру зоології Фрайбурзького університету.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118616056 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. NobelPrize.orgNobel Foundation.
  5. Hamburger, Viktor (1984). Hilde Mangold, co-discoverer of the organizer. Journal of the History of Biology. 17 (1): 1—11. doi:10.1007/BF00397500. ISSN 0022-5010.

Посилання

[ред. | ред. код]