Глазунівка
| село Глазунівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Ізюмський район |
| Тер. громада | Донецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA63040070030033923 |
| Облікова картка | Глазунівка |
| Основні дані | |
| Населення | 137 |
| Площа | 1,026 км² |
| Густота населення | 133,53 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64252 |
| Телефонний код | +380 5749 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°24′35″ пн. ш. 36°37′26″ сх. д. / 49.40972° пн. ш. 36.62389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
146 м |
| Водойми | р. Сіверський Донець |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64250, Харківська область, Ізюмський район, селище Донець, вул. Центральна, 40 |
| Карта | |
  Глазунівка | |
 Глазунівка | |
| Мапа | |
| |
Глазуні́вка — село в Україні, у Донецькій селищній громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 137 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — П'ятигірська сільська рада.
Урочище Яружка ділить село на дві частини, поруч з селом тече річка Сіверський Донець.
За даними на 1864 рік у казеній слободі Шебелинської волості Зміївського повіту мешкало 693 особи (362 чоловічої статі та 331 — жіночої), налічувалось 102 дворових господарств, існувала православна церква[1].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1 031 особи[2].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Вербівці, Глазунівці та Лагерях — 219 осіб[3].
До 12 червня 2020 року село перебувало у складі П'ятигірської сільської ради Балаклійського району, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшла до складу Донецької селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Балаклійського району, село увійшло до складу Ізюмського району[4].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| російська | 79,56% |
| українська | 20,44% |
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1476)(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 215—219 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 16 вересня 2015.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967[недоступне посилання з квітня 2019]
- Погода в селі Глазунівка. [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
| Міста | |
|---|---|
| Смт | |
| Селища | |
| Села | Асіївка · Бабариківка (†) · Байрак · Берестянки · Бородоярське · Борщівка · Бригадирівка · Вербівка · Вишнева · Відродження (†) · Вільне · Вільхуватка · Вітрівка · Вовчий Яр · Волвенкове · Волобуївка · Глазунівка · Гусарівка · Дальня Шебелинка · Довгалівка · Жуваківка (†) · Завгороднє · Залиман · Калинівка · Копанка · Крейдянка · Криничне · Лозовенька · Макарівка (†) · Мала Вишнева (†) · Мирна Долина · Мілова · Морозівка · Нова Гусарівка · Нова Павлівка (†) · Нова Серпухівка · Новомиколаївка · Новомиколаївське (†) · Новотроїцьке · Норцівка · Орлиноярське (†) · Пазіївка · Первомайське · Першотравневе · Петрівське · Піскувате (†) · Попівка · Пришиб · Прогрес · Протопопівка · Раківка (†) · Серафимівка · Слабунівка · Соколівка · Степок · Таранушине · Українка · Успенське · Чепіль · Червона Гірка · Червоний Шлях · Шебелинка · Шевелівка · Шопенка (†) · Щурівка · Явірське · Яковенкове |
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |