Перейти до вмісту

Мілова (село)

Координати: 49°26′56″ пн. ш. 36°42′5″ сх. д. / 49.44889° пн. ш. 36.70139° сх. д. / 49.44889; 36.70139
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Мілова
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Ізюмський район
Тер. громада Балаклійська міська громада
Код КАТОТТГ UA63040010200053795
Облікова картка Мілова 
Основні дані
Засноване 1686
Населення 1269
Площа 2,75 км²
Густота населення 461,45 осіб/км²
Поштовий індекс 64253
Телефонний код +380 5749
Географічні дані
Географічні координати 49°26′56″ пн. ш. 36°42′5″ сх. д. / 49.44889° пн. ш. 36.70139° сх. д. / 49.44889; 36.70139
Середня висота
над рівнем моря
81 м
Водойми р. Сіверський Донець
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Балаклія
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 64253, Харківська обл., Балаклійський р-н, с.Мілова, вул.Нова,2
Карта
Мілова. Карта розташування: Україна
Мілова
Мілова
Мілова. Карта розташування: Харківська область
Мілова
Мілова
Мапа
Мапа

Мілова́ — село в Україні, у Балаклійському районі Харківської області. Населення становить 1269 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Міловська сільська рада.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Мілова знаходиться в місці впадання річки Мілова в річку Сіверський Донець. Поруч знаходиться балка Міловатка, великий крейдяний кар'єр (перепад висот 163 — 66 м), відвали.

Археологія

[ред. | ред. код]
  • «Сіверське городище» багатошарове, бондарихинської культури, скіфської доби та салтівської культури. XII—X ст.до н. е., IV—III ст.до н. е., VIII-Х ст. н. е., площа 18700 кв.м, в урочищі Сіверське; дослідники: Ляпушкін І.І, 1947 р. Шрамко Б.А,, 1952 р. Буйнов Ю. В., 1988 р. Ревенко В. І.;
  • 6 могил висотою 0,3-1.7 м, розташовані на захід, схід та південний схід від села.[1]

Історія

[ред. | ред. код]
  • Поруч з селом Мілова знаходиться городище IV—III ст. до н. е.
  • 1686 — "Від Андрієвих Лоз, Андріївки по берегу р. Дінець були влаштовані укріплення. На Брижечевому і Міловому броду, що тепер слобода Мілова на р. Міловій і Дінцю, і під самою Андріївкою, андріївці тримали варту. В той час, весь лівий берег Дінця (належав Російській Імперії) був покритий лісами, які тяглися від Андріївки до Балаклеї. Генерал Григорій Косагов, від 8 жовтня 1681 року, забороняє під страхом смертної кари не тільки рубати, але навіть прокладати дороги і стежки в цих лісах, щоб не відкривати свободнаго ходу татарам і Байракам кримської сторони ".
  • За наявними даними у другій половині XVIII в. Мілова була заселена вихідцями з Петербурзької губернії. Одним з перших поселенців був Сафрон Уваров (біля 1750 -?). Всі його нащадки протягом двохсот тридцяти років жили на одній вулиці, яка нині носить ім'я Героя Радянського Союзу — Василя Уварова.
  • 1750 — в селі збудована дерев'яна церква св. Миколая.
  • 1829 — Шебелинське повстання, виступ селян в окремих селах і слободах (в тому числі і в селі Мілова) Слобідсько-Української губернії проти перетворення їх царським урядом в військових поселенців.
  • За даними на 1864 рік у казеній слободі Шебелинської волості Зміївського повіту мешкало 1516 осіб (776 чоловічої статі та 740 — жіночої), налічувалось 301 дворове господарство, існувала православна церква[2].
  • 1877 — в селі відновлена ​​дерев'яна церква св. Миколая.
  • Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 2 458 осіб[3].
  • Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Міловій, Первомайському та Дружківці — 230 людей[4].

Відомі мешканці

[ред. | ред. код]

Уродженці

[ред. | ред. код]

Також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Лист Харківської Облдержадміністрації на запит ВМ УА від 28 березня 2012. Файли доступні на сайті конкурсу WLM [Архівовано 26 березня 2018 у Wayback Machine.].
  2. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1478)(рос. дореф.)
  3. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  4. Мартиролог. Харківська область, ст. 246—251 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 22 вересня 2015.