Untitled

Першоджерело
Вторинне джерело
How a Total Solar Eclipse Helped Prove

Einstein Right About Relativity
On Aug. 21, the continental U.S. will be treated to a total solar eclipse that will dazzle
the nation as it progresses from coast to coast , starting in Oregon and ending in
South Carolina.
The event will be a great opportunity to revisit a groundbreaking experiment that

occurred during a total solar eclipse, and helped confirm Albert Einstein's theory of
general relativity. The European Space Agency has referred to this celestial event as
"probably the most important eclipse in the history of science."
That historic experiment was carried out on May 29, 1919, exactly 98 years ago
today. [Einstein's Theory of Relativity Explained (Infographic)]
Newton versus Einstein

In 1915, Einstein published four groundbreaking papers that introduced his theory of
general relativity. But at the time, the German-born theoretical physicist was hardly
known to the public, and members of the science community were fighting his new
theory head-on, according to reports in the New York Times. Around this time, Sir
Isaac Newton's model of classical mechanics — formulated in his 1687 book
"Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica" — ruled, and Einstein's work was met
with utmost skepticism.
One of the key tenets of general relativity is that space is not static. The motions of
objects can change the structure of space. By contrast, in Newton's view of the
universe, space is "inert."
In Einstein's view, space is combined with another dimension — time — which

creates a universewide "fabric" called space-time. Object travel through this fabric,
which can be warped, bent and twisted by the masses and motions of objects within
space-time.
An example of where these two theories diverged was regarding the influence of
gravity on light. Although classical dynamics predicts that the gravity of a star can
deflect the path of a photon, Einstein viewed this as a crude approximation of what
was really going on. It wasn't the gravity of the star that was pulling on the photon (as
Newton saw it), but rather that the star created a curve in space, sort of like how a
person standing on a trampoline creates a curve in the surface. The photon is like a
ball rolling across the trampoline, and will simply follow the curve. From the photon's
perspective, it was always traveling in a straight line; it's the warping of space-time
that causes its deflection. Therefore, gravity is a manifestation of the curvature of
space. [In Photos: The Most Amazing Solar Eclipses from Around the World]
All masses cause a curvature of space-time, but the effect is subtle, and testing
Einstein's theory would require very massive objects, like stars. Today, astronomers
looking deep into the cosmos observe massive objects like galaxies as they warp
space-time and alter the path of passing photons, in an effect called gravitational
lensing. The light from objects that lie beyond the massive object literally appears in
a different location in the sky.
But in the early 20th century those observations weren't yet possible. Europe was in
the middle of World War I, which kept Einstein’s work isolated mainly to the
German-speaking science community. Without being able to experimentally test his
new theory, Einstein's idea might have languished indefinitely in a journal on a dusty
library bookshelf.
However, British astronomer Sir Arthur Eddington was paying attention to Einstein's
outlandish yet powerful new ideas after getting word from Dutch physicist Willem De
Sitter (Holland was a neutral nation during WWI) and realized he could lead an
experiment to test the theory.
The eclipse test

As the sun is the most massive object in our solar system, its curvature of
space-time would be the most noticeable example in the local universe. But to test
Einstein's theory, astronomers would have to study the positions of background stars
close to the sun's edge (it's limb). As the sun is so bright, this would normally be a
fool's errand — the sun's glare would make such an observation impossible.
And then the 1919 eclipse happened.
During a total solar eclipse, the moon orbits directly in front of the sun, completely
blocking the light from the sun's disk. These beautiful events allowed Earth dwellers
to get their first glimpse of the sun's magnetized atmosphere ― the corona ― before
the invention of the telescope. The moon acts as a natural occulter that blocks the
sun's glare, revealing structures in the relatively weak glow of coronal gases.
In 1917, Sir Frank Watson Dyson, Astronomer Royal of Britain, had conceived an
experiment that would plot the positions of background stars close to the sun's limb
during an eclipse — an experiment that Eddington would lead two years later. If the
positions of the stars could be precisely measured during the 1919 eclipse and then
compared with their normal positions in the sky, the effects of warped space-time
could be observed — beyond what Newton’s classical mechanics would predict. If
the position of the stars were altered in exactly the way that Einstein's theory
predicted they should be, then this might be just the test general relativity needed.
Eddington most likely knew that if this test confirmed general relativity theory, it
would turn the view of the Newtonian universe on its head.
Третинне джерело
Теорія відносності Альберта Ейнштейна — комплекс з двох фізичних

теорій: спеціальної теорії відносності (СТВ) та загальної теорії відносності
(ЗТВ), відомої також як теорія гравітації Ейнштейна.
Наприкінці 19-го століття фізика зіткнулася з важкою і принциповою
проблемою: неможливістю експериментального визначення швидкості руху
Землі відносно ефіру, а, отже, неможливістю експериментального
підтвердження гіпотези існування ефіру, на якій ґрунтувалася
електродинаміка. Основні рівняння електродинаміки, побудовані на основі
припущення, що електромагнітні хвилі розповсюджуються в певній невагомій
речовині, здавалося, мали сенс лише в системі відліку, жорстко зв'язаній з
цією речовиною.
Основні рівняння електродинаміки не є інваріантними відносно перетворень
Галілея. Тобто, при переході від одної інерційної системи відліку за законом
x'=x+vt
де v — швидкість руху штрихованої системи відліку відносно
нештрихованої, загальний вигляд основних рівнянь електродинаміки
змінюється. Ця обставина не викликала занепокоєння доти, доки
вважалося, що основні рівняння електродинаміки справедливі тільки для
одної системи відліку, в якій ефір непорушний.
Досліди Майкельсона (1887) засвідчили, що ефіру, мабуть, не існує. Згодом
були відкриті перетворення, відносно яких система основних рівнянь
електродинаміки є інваріантною. Ці перетворення отримали назву
перетворень Лоренца.
В 1905 році Альберт Ейнштейн сміливо постулював справедливість рівнянь
електродинаміки в будь-якій інерційній системі відліку. Отож
фундаментальна стала — швидкість світла — однакова для будь-якої
інерційної системи відліку, а от довжина і час змінюються при переході від
однієї системи до іншої за законом, який задають перетворення Лоренца.
Відповідно, будь-який закон фізики повинен бути лоренц-інваріантним,
включно із законами Ньютона, які повинні бути записані з врахуванням зміни
в поняттях довжини і часу. При малих швидкостях ці зміни дуже незначні і
починають проявлятися лише при швидкостях, близьких до швидкості світла.
В 1916 році Ейнштейн опублікував узагальнення теорії відносності на
неінерційні системи відліку, водночас будуючи теорію гравітації.
Стаття Ейнштейна «До електродинаміки тіл, що рухаються» (1905)
окреслила засади спеціальної теорії відносності, основні постулати якої:
● В усіх інерційних системах відліку фізичні процеси відбуваються
однаково.
● Швидкість світла у вакуумі не залежить від руху джерела або
приймача і однакова в усіх напрямах.
Наслідком спеціальної теорії відносності є принцип причинності. Будь-яка
інформація не може передаватися зі швидкістю, що перевищувала б
швидкість світла у вакуумі, інакше завжди знайшлася б система відліку, в
якій наслідок передував би причині.
Оскільки фізичні тіла не можуть рухатися зі швидкістю, більшою за швидкість
світла, при наближенні до швидкості світла енергія будь-якого масивного
тіла необмежено зростає.
Спеціальна теорія відносності базується на перетвореннях Лоренца,
вимагаючи, щоб будь-яка фізична теорія була інваріантною щодо цих
перетворень.
Герман Мінковський 1907 року представив математичну модель кінематики
СТВ, в якій перетворення Лоренца випливають з геометрії чотиривимірного
псевдоевклідового простору. У просторі Мінковського лоренцеві
перетворення є перетвореннями поворотів координатних осей.
Спеціальна теорія відносності може використовуватись для тіл, що
рухаються з будь-якою швидкістю, у тому числі близькою до швидкості
світла, за умови відсутності сильних гравітаційних полів.
Теорія гравітації була опублікована Ейнштейном 1916 року. Вона
запропонувала рівняння, які узагальнюють принципи спеціальної теорії
відносності на неінерційні системи відліку й закон всесвітнього тяжіння
Ньютона.
В основі теорії принцип еквівалентності, який стверджує, що не існує
фізичного експерименту, який би міг відрізнити дію однорідного
гравітаційного поля на спостерігача від його рівноприскореного руху.
Теорія використовує для побудови математичної моделі гравітації апарат
диференціальної геометрії і тензорного числення. Гравітація розглядається
як наслідок викривлення простору-часу в присутності матерії.
Загальна теорія відносності може використовуватися для опису тіл, що
рухаються як завгодно швидко і в як завгодно сильних гравітаційних полях,
якщо при цьому можна знехтувати квантовими ефектами.

Untitled

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Untitled

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Untitled

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Першоджерело

How a Total Solar Eclipse Helped Prove

The event will be a great opportunity to revisit a groundbreaking experiment that

Newton versus Einstein

In Einstein's view, space is combined with another dimension — time — which

The eclipse test

And then the 1919 eclipse happened.

Теорія відносності Альберта Ейнштейна — комплекс з двох фізичних

You might also like