AH-1Z Viper

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
AH-1Z Viper
AH-1Z злітає з палуби USS New Orleans
Призначення Ударний вертоліт
Походження  США
Виробник Bell Helicopter
Перший політ 8 грудня 2000
Дата прийняття на службу вересень 2010
Статус На службі
Основні користувачі Корпус морської піхоти США
Виробництво 2000—н.ч.
Кількість 61[1]
Вартість одиниці
US$27 млн[2]
US$31 млн (нова побудова)[3]
Попередня модель Bell AH-1 Super Cobra

AH-1Z Viper (укр. «Ва́йпер»)[a] — ударний вертоліт з двома двигунами на базі вертольота AH-1W SuperCobra, які було розроблено для Корпусу морської піхоти США як частина програми оновлення H-1. AH-1Z має чотирилопатеву, композитну систему несучого гвинта, форсовану трансмісію і нову систему ціленаведення.[4] AH-1Z є одним з останніх членів родини Bell Huey, також отримав назву «Zulu Cobra», яка походить від військового фонетичного алфавіту (Zulu для Z).

Розробка

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]

Поява AH-1Z відноситься до Bell 249 у 1979, який був в основному вертольотом AH-1S оснащеним чотирилопатевою системою несного гвинта від Bell 412. Розробку Bell Cobra II було продемонстровано на авіашоу Фарнборо у 1980. Вертоліт Cobra II було оснащено ПТКР Hellfire, новою системою наведення і покращеними двигунами. Пізніше з'явився вертоліт Cobra 2000 який мав двигуни General Electric T700 і гвинт з чотирма гвинтами. Цей проект привернув увагу Корпусу морської піхоти США, але фінансування було не достатнім. У 1993 Bell запропонував версію на базі AH-1W для нової британської програми ударного вертольота. Похідна конструкція, отримала назву CobraVenom, мала сучасну цифрову кабіну і міг нести на борту ПТКР TOW, Hellfire або Brimstone. Конструкція CobraVenom у 1995 була змінена шляхом заміни несного гвинта на чотирилопатевий. Проте у тому ж році конструкція програла вертольоту AH-64D.[5]

Програма оновлення H-1

[ред. | ред. код]

У 1996 КМП США запустив програму оновлення H-1 підписавши контракт Bell Helicopter на оновлення 180 вертольотів AH-1W до AH-1Z і оновлення 100 вертольотів UH-1N до UH-1Y.[5][6] Програма H-1 створювала цілком модернізовані ударний і вантажопасажирський вертольоти значно уніфіковані для зменшення вартості обслуговування. AH-1Z та UH-1Y мали загальні хвостові балки, двигуни, гвинти, трансмісію, архітектуру авіоніки, програмне забезпечення, органи управління і дисплеї. Загалом уніфікованими були до 84 % компонентів.[7]

Bell взяв участь у спільній з урядом тестовій групі у фазі розробки інженерного виробництва програми H-1. Програма AH-1Z повільно прогресувала з 1996 по 2003 в основному як дослідницька і проектна.[5] Існуюча дволопатева напівжорстка, балансуюча гвинтова система була замінена на чотирилопатеву, безшарнірну, систему несного гвинта. Чотирилопатева конфігурація покращила льотні характеристики в тому числі максимальну швидкість, швидкопідйомність, корисне навантаження і зменшення рівня вібрації гвинта.[8]

AH-1Z вперше піднявся у повітря 8 грудня 2000.[9] Bell надав три прототипи вертольота командуванню авіаційних систем (NAVAIR) ВМС США на авіабазі Патаксент-Рівер у липні 2002, для фази польотних тестів. Малосерійне виробництво було розпочато у жовтні 2003,[5] з поставками до 2018.[10] Наприкінці 2006 NAVAIR підписало контракт з Meggitt Defense Systems для випуску безланкової 20 мм системи живлення для покращення живлення гармати у порівнянні зі звичайною системою живлення. Ці системи зараз встановлено на вертольоти AH-1W і AH-1Z які добре себе показали у Афганістані.[джерело?]

У лютому 2008 ВМС США скоригували контакт таким чином, що останні 40 вертольотів AH-1Z побудовані на нових планерах замість запланованих AH-1W.[11] У вересні 2008 ВМС США замовили додаткові 46 планерів для КМП, збільшивши загальну кількість до 226.[12] У 2010 КМП планували замовити 189 вертольотів AH-1Z, 58 з яких будуть мати нові планери,[13] з закінченням поставок у 2019.[14] 10 грудня 2010 Управління ВМС США затвердило повномасштабне виробництво вертольотів AH-1Z.[15][16]

Конструкція

[ред. | ред. код]
Вертоліт AH-1Z на авіашоу з чотирилопатевим гвинтом і довшими крилами.

AH-1Z мав нову технологію несучого гвинта з оновленою військовою авіонікою і електронно-оптичними сенсорами. Це поліпшило живучість і допомагає знаходити цілі на великих відстанях і атакувати їх високоточною зброєю.[7]

AH-1Z має нову безшарнірну систему несучого гвинта, яка на 75 % має меншу кількість частин ніж зчленована чотирилопатева система. Лопаті зроблені з композитів, які мають збільшену живучість і напівавтоматичну систему складання для зберігання на борту десантних кораблів.[7] Вертоліт має довші крила, що дозволило збільшити кількість точок підвіски для ракет, наприклад AIM-9 Sidewinder. На кожному крилі є дві точки підвіски для НАР 2.75-inch (70 мм) Hydra 70 або 4 ПТКР AGM-114 Hellfire. На підкрильовій підвісці можна розташувати радар керування вогнем AN/APG-78 Longbow.[5][17]

Пілоти AH-1Z у нашоломних дисплеях.

Інтегрована система авіоніки моделі Z була розроблена Northrop Grumman. Система включає два бойових комп'ютера і автоматичну систему контролю польоту. Кожне місце пілота має два 8×6-inch багатофункціональних рідкокристалічних дисплеї (РКД) і один 4,2×4.2-inch РКД дисплей подвійної дії. Система комунікації складається з інтегрованою радіостанції RT-1824, UHF/VHF, COMSEC і модемного пристрою. Навігаційний комплекс складається з вбудованого GPS інерційної навігаційної системи (EGI), цифрової мапиа і підсистеми повітряних даних низької швидкості Meggitt, що дозволяє вести вогонь у режимі зависання.[8]

Екіпаж має нашоломну систему наведення Thales «Top Owl».[4] Top Owl є денною/нічною системою і біноклем з кутом огляду 40°. Система має спрямовані вперед ІЧ сенсори або систему відеоспостереження. Система обладнання живучості AH-1Z складається з Hover Infrared Suppression System (HIRSS) яка прикриває вихлопні труби двигунів, систему відстрілу пасток, попередження про радарне опромінення, попередження про ракетну атаку і фюзеляжну систему попередження про лазерне опромінення.[7]

Система прицілювання Lockheed Martin має ІЧ сенсор третього покоління. Система дає змогу наводити зброю на ціль вдень, вночі або за поганої погоди. Система має різні режими спостереження і може використовувати як ІЧ сенсори або телевізійне наведення.[7] Така ж система використовується на KC-130J Harvest HAWK.[18]

Історія використання

[ред. | ред. код]
Вертоліт КМП США AH-1Z сідає на USS Makin Island (LHD-8) у 2010.

AH-1Z завершив морські випробування у травні 2005.[19] 15 жовтня 2005 Корпус морської піхоти, через командування авіаційних систем ВМС, підтвердили поставку перших серійних вертольотів AH-1Z.[20] AH-1Z і UH-1Y закінчили свої тестування на початку 2006.[21] Протягом першої чверті 2006 вертоліт було передано до Операційного тестового підрозділу на базі Патаксент-Рівер, де було розпочато операційні оцінювальні тести.[22]

У лютому 2008 AH-1Z і UH-1Y розпочали другий і фінальний етапи тестування.[23] Тестування AH-1Z були зупинені у 2008 через проблеми у системі наведення.[12] AH-1Z був проголошений готовим для бойового використання у вересні 2010.[24]

Іноземний інтерес

[ред. | ред. код]

Не реалізовані замовники

[ред. | ред. код]

Туреччина

[ред. | ред. код]

У 2000 армія Туреччини обрала AH-1Z для закупівель; у 2004 це замовлення було скасовано.[25]

Південна Корея

[ред. | ред. код]

У вересні 2012 Конгрес США повідомив про можливі Закордонні військові продажі на 36 вертольотів AH-1Z Vipers і обладнання та озброєння Південній Кореї.[26] Viper конкурував з Boeing AH-64 Apache та TAI/AgustaWestland T129 за замовлення; прийняття рішення очікувалося на кінець 2012.[27] У квітні 2013 Південна Корея анонсувала свій вибір на користь AH-64E.[28]

Статус замовлення не визначений

[ред. | ред. код]

Пакистан

[ред. | ред. код]

У квітні 2015 державний департамент США підтвердив продаж до Пакистану 15 вертольотів AH-1Z Viper з ракетами Hellfire, обладнанням і підтримкою на $952 млн.[29][30] Пакистан повинен отримати 9 вертольотів AH-1Z і вересні 2018.[31][32]

Польща

[ред. | ред. код]

Компанія Bell запропонувала ударний гелікоптер AH-1Z Viper Польщі в рамках програм Kruk по заміні гелікоптерів Мі-24 радянського виробництва.[33] У програмі бере участь й інша американська компанія Boeing з AH-64 Apache.

Румунія

[ред. | ред. код]

У листопаді 2016 Bell Helicopter підписав меморандум про взаєморозуміння з Румунською аерокосмічною компанією IAR — Ghimbav Brasov Group про можливу співпрацю над AH-1Z Viper.[34]

Філіппіни

[ред. | ред. код]

Весною 2020 року США дали згоду на продаж Філіппінам двох типів ударних гелікоптерів – Viper та Apache. Відповідне рішення було прийнято зважаючи на той факт, що Маніла точно ще не визначила які гелікоптери хоче отримати.[35]

Потенційно Філіппіни розглядають купівлю 6 машин типу AH-1Z Viper. Вони разом із супутнім обладнанням обійдуться офіційній Манілі в 450 млн. доларів.

Замовлення у процесі реалізації

[ред. | ред. код]

Бахрейн

[ред. | ред. код]

Державний департамент США 27 квітня 2018 року схвалив поставку Бахрейну в рамках програми «Іноземні військові продажі» 12 ударних вертольотів AH-1Z Viper.

Також поставку супутніх озброєнь (ракет AGM-114, WGU-59B та APKWS-II, 20-мм гармат M197), обладнання (прицільні оптоелектронні комплекси AN / AAQ-30 TSS, нашоломні комплекси цілевказівки Optimized Top Owl, засоби зв’язку і РЕБ, системи розпізнавання «свій-чужий» APX-117), який навчає обладнання і послуг загальною вартістю до 911,4 млн доларів.

Перший контракт вартістю 240,266 млн доларів на поставку 12 вертольотів AH-1Z «Viper» для Повітряних сил Бахрейну США уклали з Bell Helicopter Textron в лютому 2019 року.

У березні 2021 року делегація Королівства Бахрейн відвідала підприємство Bell Amarillo в Техасі у Сполучених Штатах де було продемонстровано процес виробництва ударних гелікоптерів.[36]

У вересні 2021 року компанія Bell приступила до льотних випробувань першого ударного вертольота AH-1Z «Viper» для Бахрейну.[37]У жовтні 2021 року перший Viper для Бахрейну передали для підготовки льотчиків.[38]

Чехія

[ред. | ред. код]

Чехія за результатами тендеру купує гелікоптери виробництва Bell Helicopter для заміни Мі-24 та Мі-35, радянського та російського виробництва.[39]

Серед моделей Bell було обрано вісім багатоцільових UH-1Y Venom та чотири ударних типу AH-1Z Viper.

Загальна вартість угоди оцінюється у 14,5 млрд чеських крон (623 млн доларів).

Оператори

[ред. | ред. код]

 Бахрейн в лютому 2019 року замовив 12 ударних гелікоптерів AH-1Z Viper. У жовтні 2021 року перший Viper для Бахрейну передали для підготовки льотчиків.[38]

 Пакистан

  • Армійська авіація Пакистану (9 будуть отримані до 2018, всього 15 одиниць)[31][40]

 США

 Чехія за результатами тендеру у серпні 2019 року обрала гелікоптери виробництва Bell Helicopter для заміни ударних гелікоптерів Мі-24 та Мі-35, радянського та російського виробництва, і очікують перші поставки вже в 2023 році. Серед моделей Bell було обрано вісім багатоцільових UH-1Y Venom та чотири ударних типу AH-1Z Viper[39]. Перший гелікоптер було виготовлено на початку квітня 2023 року[42].

Льотно-технічні характеристики (AH-1Z)

[ред. | ред. код]
Вид спереду на AH-1Z на авіашоу на авіабазі Мірамар

Джерело: Bell Specifications,[7] The International Directory of Military Aircraft, 2002–2003,[43] Modern Battlefield Warplanes[5]

Основні характеристики

  • Площа обертання несучого гвинта: 168,0 м²
  • Маса порожнього: 5580 кг
  • Нормальна злітна маса: 8390 кг
  • Корисне навантаження: 2620 кг
  • Силова установка: 2 × турбовальний General Electric T700-GE-401C 1800 кс ( 1340 кВт)
  • Повітряний гвинт: 4-лопатевий несний гвинт, 4-лопатевий хвостовий гвинт


Льотні характеристики

Озброєння



Авіаційні інциденти

[ред. | ред. код]

31 березня 2019 року у США сталась авіакатастрофа військового гелікоптеру AH-1Z Viper Корпусу Морської піхоти США, в результаті якої загинуло двоє льотчиків.[45]

7 січня 2022 року у США в штаті Нью-Джерсі зазнав невдалого приземлення бойовий гелікоптер морської піхоти США Bell AH-1Z Viper. Двоє членів екіпажу зазнали травм, їх було доставлено до медичного закладу. [46]

Див. також

[ред. | ред. код]

Схожі розробки
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Від англ. viper — гадюка
    Абревіатура в чинній системі позначень авіації та ракет містить індекси:
    • A (attack) — ударний
    • H (helicopter) — гелікоптер
  1. ↑ helis.com. Архів оригіналу за 3 березня 2020. Процитовано 25 червня 2019.
  2. ↑ AH-1Z Viper enters production as substantially new aircraft. Flight Global. 20 грудня 2010. Архів оригіналу за 20 грудня 2010.
  3. ↑ Fiscal Year (FY) 2011 Budget Estimates, Aircraft Procurement, Vol. I, BA 1–4 (PDF). US: Department of the Navy. February 2010: 27. Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2011. Процитовано 5 грудня 2016.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання)
  4. ↑ а б Bell AH-1Z page [Архівовано 28 березня 2007 у Wayback Machine.]. Bell Helicopter. Retrieved 3 January 2008.
  5. ↑ а б в г д е Donald, David.
  6. ↑ Bishop, Chris.
  7. ↑ а б в г д е [1] [Архівовано 17 грудня 2013 у Wayback Machine.]. Bell Helicopter, Retrieved: 16 July 2012.
  8. ↑ а б AH-1W/AH-1Z Super Cobra Attack Helicopter, USA. Airforce-Technology.com. Retrieved: 14 January 2008. [Архівовано 16 березня 2008 у Wayback Machine.]
  9. ↑ «AH-1Z completes first flight» [Архівовано 20 лютого 2008 у Wayback Machine.].
  10. ↑ «AH-1Z/UH-1Y complete developmental testing» [Архівовано 30 грудня 2008 у Wayback Machine.].
  11. ↑ Warwick, Graham.
  12. ↑ а б Trimble, Stephen.
  13. ↑ Butler, Amy. «U.S. Marines Propose AH-1Z Production Boost»[недоступне посилання з 01.11.2013] Aviation Week, 13 October 2010. Retrieved: 13 October 2010.
  14. ↑ «Bell Helicopter AH-1Z Earns Navy Recommendation for full Fleet Introduction» [Архівовано 8 жовтня 2010 у Wayback Machine.].
  15. ↑ Bell Helicopter AH-1Z earns Navy approval for full rate production. Shephard Group Limited. 10 грудня 2010. Архів оригіналу за 16 грудня 2010. Процитовано 11 грудня 2010.
  16. ↑ Snakes and Rotors: The USMC’s H-1 Helicopter Program. Defense Industry Daily. 30 грудня 2010. Архів оригіналу за 14 February 2011. Процитовано 2 січня 2011.
  17. ↑ AN/APG — Equipment Listing [Архівовано 12 червня 2010 у Wayback Machine.]. designation-systems.net
  18. ↑ Cpl. Samantha H. Arrington. «From Hueys to Harvest Hawk: Ordnance Marine arms aircraft in Afghanistan» [Архівовано 6 квітня 2012 у Wayback Machine.]. DVIDS. 19 May 2011.
  19. ↑ «AH-1Z/UH-1Y complete first sea trials» [Архівовано 15 лютого 2008 у Wayback Machine.], US Navy, 13 June 2005.
  20. ↑ «Bell 449 SuperCobra and KingCobra» [Архівовано 27 грудня 2008 у Wayback Machine.].
  21. ↑ Milliman, John.
  22. ↑ «AH-1Z/UH-1Y Start OPEVAL». Архів оригіналу за 30 грудня 2008. Процитовано 5 грудня 2016.
  23. ↑ Warwick, Graham. «US Marine Corps' Bell AH-1Z and UH-1Y enter final test phase» [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.]. Flightglobal.com, 20 February 2008.
  24. ↑ Trimble, Stephen (30 вересня 2010). USMC declares AH-1Z Viper combat ready. Flight International. Архів оригіналу за 2 October 2010. Процитовано 1 жовтня 2010.
  25. ↑ «AH-1W / AH-1Z Super Cobra Attack Helicopter, United States of America» [Архівовано 22 травня 2016 у Wayback Machine.].
  26. ↑ «Korea — 36 AH-1Z Cobra Attack Helicopters» [Архівовано 3 жовтня 2013 у Wayback Machine.].
  27. ↑ Korea helicopter bids [Архівовано 15 червня 2013 у Wayback Machine.].
  28. ↑ Song, Sang-ho (17 квітня 2013). Seoul to Purchase 36 Apache Helicopters. Korea Herald. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 5 грудня 2016.
  29. ↑ http://www.defensenews.com/story/defense/air-space/strike/2015/04/07/pakistan-ah-1z-deal-dsca-hellfire-taliban-tribal-area-waziristan/25409157/
  30. ↑ US okays attack helicopters, hellfire missiles for Pakistan under $1 billion sale. Daily Times. 2015. Архів оригіналу за 10 квітня 2015. Процитовано 7 квітня 2015.
  31. ↑ а б «Pakistan to receive nine AH-1Z attack helos» [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.].
  32. ↑ «Pakistan orders nine more Bell AH-1Z gunships» [Архівовано 10 вересня 2016 у Wayback Machine.].
  33. ↑ Польща планує замінити радянські Мі-24 на AH-64 «Apache». Мілітарний. 27 вересня 2017. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  34. ↑ Woodward, Andrew (14 листопада 2016). Bell Helicopter signs Memorandum of Understanding with IAR - Ghimbav Brasov. Bell Helicopter. Fort Worth, Texas. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 15 листопада 2016.
  35. ↑ США готові продати Філіппінам ударні гелікоптери. Мілітарний. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  36. ↑ Bell розпочав виробництво AH-1Z Viper для Бахрейну. Мілітарний. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  37. ↑ Для Бахрейну побудували перший вертоліт AH-1Z Viper. Мілітарний. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  38. ↑ а б Перший Viper для Бахрейну передали для підготовки льотчиків. Мілітарний. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  39. ↑ а б Чехія купує гелікоптери Bell. Мілітарний. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  40. ↑ Bell's Venom and Viper helos court foreign sales interest [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Flight Global 20 May 2016
  41. ↑ World Air Forces 2013 (PDF). Flightglobal Insight. 2013. Архів оригіналу (PDF) за 2 листопада 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  42. ↑ Bell побудувала перший вертоліт AH-1Z Viper для Чехії. Мілітарний (укр.). Процитовано 10 квітня 2023.
  43. ↑ Frawley, Gerard: The International Directory of Military Aircraft, p. 37. Aerospace Publications Pty Ltd, 2002. ISBN 1-875671-55-2.
  44. ↑ BAE’s APKWS rockets integrated on Bell’s new Model 407GT [Архівовано 1 серпня 2013 у Wayback Machine.] - Flightglobal.com, March 5, 2013
  45. ↑ У США сталась авіакатастрофа з гелікоптером AH-1Z Viper. Мілітарний. 1 квітня 2019. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  46. ↑ У США впав ударний вертоліт AH-1Z Viper. Мілітарний. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/AH-1Z_Viper